Спеціальна аналітична служба

СПЕЦІАЛЬНА АНАЛІТИЧНА СЛУЖБА

КОМПЛЕКСНІ ПОСЛУГИ БЕЗПЕКИ

Як охороняють найбагатших людей в світі і Україні. Частина 2. Особливості охорони олігархів

охрана олигархов

У попередній статті ми розповідали про те, як охороняють найбагатших людей світу за кордоном. Чому підхід в організації охорони українських олігархів носить інший характер? Що собою являє служба безпеки вітчизняних «господарів життя» і які завдання вона вирішує, розповідають експерти компанії «Спеціальна аналітична служба».

Чому у них - «мільярдер», а у нас - «олігарх»?

Чи є хтось, хто вважає нашу країну демократичною державою за фактом, а не по тому, що написано в Конституції? Якщо так – зніміть рожеві окуляри. Останні 20 років нашою країною керують кілька сталих олігархічних груп, що вкоренили свій вплив в політиці, які поділили між собою стратегічні галузі промисловості і природні ресурси країни.
Олігарх – представник особливого типу бізнесу, який крім стану має вплив на державну владу, будучи її частиною, або впливаючи через своїх представників для збереження і розширення власного бізнесу.
Бути мільярдером в Україні, не маючи статусу олігарха, на жаль, неможливо. Переставши бути олігархом, мільярдер в Україні може в лічені дні перетворитися на банкрута, злочинця і ізгоя. На відміну від західних «колег» саме це є основними ризиками вітчизняних «нуворишів». Але наївно вважати, що статус олігарха захищає сам по собі. Давайте подивимося, як організована система комплексної безпеки українських олігархів і наскільки вона ефективна, на прикладі становлення найвідоміших з них.

Рінат Ахметов і його «імперія»

Рінат Ахметов – український підприємець, філантроп, політик, олігарх, економіст, банкір, промисловець, мільярдер, президент футбольного клубу «Шахтар», засновник компанії «Систем Кепітал Менеджмент», народний депутат Верховної ради України кількох скликань.

Про «темні» часи становлення олігарха написано безліч статей. Зупинимося лише на фактах, які широко відомі. Ріната Ахметова вважають спадкоємцем і наступником бізнесу Ахата Хафізовіча Брагіна, підприємця і кримінального авторитета, відомого під ім’ям Алік Грек, убитого в 1995 році. Кримінальне угруповання Грека було одним з найвпливовіших в Донецькій області і мало досить великі інтереси в різних сферах: від легального бізнесу до «кришування» і рейдерства. У 90-х роках приріст активів Аліка Грека був нерозривно пов’язаний з кримінальним переділом власності в Донецькій області і вливанням в нього численних підприємств, господарі яких відійшли в інший світ не з власної волі. Саме з переділом і відмовою пускати в область представників російського криміналу, за яким за різними версіями стояли спецслужби, пов’язують вбивство А. Брагіна.
За деяких з версій, перехід влади і активів Ринату Ахметову був результатом компромісів і погоджень «на самому верху» як в кримінальному середовищі, так і в силових відомствах. Його репутація ділового та розважливого партнера, вміння триматися в «тіні» і, як результат, відсутність явно кримінального минулого, ймовірно, влаштовувала всі сторони. Інші складові цього «компромісу», які напевно мали місце, широкому загалу невідомі.

Сьогодні бізнес-структури Ахметова налічують понад 100 підприємств, які контролюються компанією «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Серед них – меткомбінат Азовсталь, Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, Харцизький трубний завод, Перший український міжнародний банк (ПУМБ), Страхова компанія АСКА, видавничий холдинг, ТРК Україна, ТОВ Астеліт (мобільний оператор life :)), футбольний клуб «Шахтар», мережа АЗС Гефест. Чисельність працівників, які працюють на підприємствах олігарха – понад 160 тис. чоловік.

Як українському олігархові №1 вдається зберігати свою могутність протягом більше 25 років і яка роль в цьому його служби безпеки?

З початку «нульових» років компанія СКМ і її власник впевнено асоціюються з термінами «найбільші», «успішні», «респектабельні». Не останню роль в цьому зіграло те, що для вирішення бізнес-питань Рінат Ахметов віддає перевагу не кримінальним розборкам, а адміністративному ресурсу, в тому числі із залученням силових відомств. Володимира Малишева, що був у свій час начальником УБОЗ і керівником Головного управління МВС України в Донецькій області, називають «ангелом-охоронцем» олігарха і творцем його служби безпеки. Ключові пости в ній займають вихідці з міліцейських підрозділів. Всі питання, пов’язані з безпекою майбутнього олігарха і його бізнесу на обласному рівні, вирішувалися ними швидко, з огляду на добре відношення губернатора (майбутнього президента-втікача), підтримку обласного прокурора (нині теж проживаючого за кордоном) і начальника ГУМВС.

З приходом до влади Віктора Януковича, бізнес Ріната Ахметова виходить на новий рівень, а сам він, мабуть, тільки з цього періоду стає справжнім олігархом в національному сенсі. З виходом на цей рівень олігарх отримує абсолютно нові ризики і загрози, захист від яких вимагає зовсім інших підходів і ресурсів. На перший план виходять залежність від мінливої політичної кон’юнктури і щільно дихаючі в спину конкуренти, що володіють порівнянними з ним можливостями. У певний період Віктор Янукович поступово змінює своє ставлення до Ріната Ахметова і перед останнім виникає перспектива переділу його власності. Топ-менеджери олігарха починають працювати над тим, щоб не допустити такого сценарію, або, як мінімум, розтягнути його в часі. Для успішного вирішення виниклих проблем існуюча система безпеки олігарха повинна трансформуватися в міні-аналог державної системи з усіма її складовими. Побудову цієї моделі ми і спостерігали, починаючи з 2012 року.
Так, в березні 2012 року за місцем реєстрації компанії СКМ створюється ТОВ «Охоронний холдинг», під охорону якого переходять всі активи Ріната Ахметова в Україні. За кількістю співробітників і річним обігом, компанія «Охоронний холдинг» стає однією з найбільших на ринку недержавної охорони і, в разі загострення ситуації, могла розглядатися, як серйозний аргумент у протистоянні з будь-якими супротивниками. Відбувається централізація служб безпеки окремих підприємств і розмежування сфер діяльності. Так, для вирішення питань внутрішньої та економічної безпеки створюється компанія «Бізнес сек’юріті груп». Вище керівництво системою безпеки «імперії» приймає на себе колишній заступник міністра внутрішніх справ Микола Куп’янський. Така структура офіційного силового блоку. Але не менш важливими для забезпечення безпеки олігарха є допоміжні складові: підконтрольні засоби масової інформації, «м’яка сила» і «п’ята колона».
Найбільш відомим медіа ресурсом нашого олігарха є корпорація «Медіа Група Україна», в активи якої входять телеканал «ТРК Україна» і газета «Сегодня».
«М’яка сила» – людський ресурс, який може бути виставлений на противагу недружнім жестам і діям владних структур. Такою силою для Ріната Ахметова служить персонал його підприємств, який в стислі терміни може бути мобілізований для проведення акцій протесту та інших заходів. Не виключено, що резервом «м’якої сили» для більш жорстких протестів можна вважати уболівальників спортивного клубу «Шахтар», який, як ми пам’ятаємо, також входить в імперію олігарха.
Ну і «п’ята колона» – одна з найважливіших опор будь-якого олігарха – представники його інтересів в політичних партіях, парламенті, кабінеті міністрів і керівництві стратегічно важливих державних підприємств. У минуле відійшли часи, коли Рінат Ахметов сам був членом Верховної Ради України і членом політичної партії. Сьогодні його інтереси представляють інші люди, в різних блоках, фракціях і високих кабінетах виконавчої влади. Ось так виглядає одна з кращих систем безпеки української олігархічної бізнес-імперії. Але чи є вона унікальною? Можливо «колеги» Ріната Леонідовича по «цеху» дивляться на це простіше?

Ігор Коломойський і група «Приват»

Основа імперії Ігоря Коломойського – металургійні і феросплавні заводи, гірничо-збагачувальні комбінати, нафтовидобувні, нафтопереробні підприємства, а також мережі реалізації готових нафтопродуктів.

Історія становлення Коломойського, як бізнесмена, починається з кінця 80-х, коли бурхливий розвиток отримав кооперативний рух. Майбутній олігарх займався всім, що приносило прибуток: від закупівлі вторсировини з обміном на електроприлади до перепродажу невеликих партій оргтехніки. Спільно з партнерами (Геннадієм Боголюбовим і Олексієм Мартиновим) в 1990 році вони створюють компанію «Сентоза», яка займається постачанням і реалізацією оргтехніки і дефіцитних в той час товарів: від спортивних костюмів до телефонів. Бізнес стає успішним. Але для його розширення потрібно щось ще. Бракує зв’язків і адміністративного ресурсу, який в той час на рівні Дніпропетровської області вже був зосереджений в руках інших гравців: Павла Лазаренко, Юлії Тимошенко і Віктора Пінчука. Тому, незабаром серед партнерів з’являються нові обличчя: син відомого радянського цеховика Леонід Милославський і колишній комсомольський вожак Дніпропетровської області Сергій Тігіпко. Ймовірно, саме їм засновники групи «Приват» зобов’язані знайомствами і спільними бізнес-проектами з зятем майбутнього Президента України Віктором Пінчуком, губернатором Дніпропетровської області Павлом Лазаренком, братами Суркісами і Віктором Медведчуком. У 1992 році Коломойський, разом з партнерами, заснували «Приватбанк», який, в подальшому, став «локомотивом» та фінансовим ресурсом для зростання всієї групи «Приват». Придбані зв’язки та фінансові ресурси банку допомагають вийти на новий рівень. Група заходить на ринки імпорту нафтопродуктів і експорту металопродукції. У 1995 році «Приватбанк» бере участь в ваучерній приватизації. Зібравши 1,2 млн сертифікатів (2,3% від їх загальної кількості), Коломойський з партнерами придбає пакети акцій металургійних підприємств. До кінця 90-х група «Приват» виходить на загальнонаціональний рівень, викупивши 40% акцій і взявши під контроль компанію «Укрнафта». Цей і подальші періоди характеризуються низкою скандальних поглинань і рейдерських захоплень різних підприємств. Для успішного проведення подібних акцій, крім адміністративного ресурсу, група «Приват» вперше починає демонструвати «м’язи».

Армія групи «Приват»

Для забезпечення силової підтримки діяльності група «Приват» створює охоронну компанію «Б.О.Г» ( “Безпека. Охорона. Гарантія”). За твердженням різних джерел діяльність цієї компанії тісно пов’язана з криміналом, який залучався для вирішення найбільш делікатних завдань. Прекрасно організована і оснащена всім необхідним структура, що має крім силового крила розвідувальні й контррозвідувальні підрозділи, забезпечувала охорону офісів і безпосередньо брала участь у всіх акціях групи, які стосувалися перерозподілу погано лежачих активів в різних регіонах України. Крім того, співробітники компанії забезпечували захист керівництва і VIP-клієнтів групи «Приват», яким гарантували прибуття в будь-яку точку України протягом 15-20 хвилин для вирішення приватних або бізнес-конфліктів.
Але не варто вважати, що успішний приріст активів групи був можливий тільки завдяки силовій підтримці. «Батьком» успішних «віджимань» і придбань був Геннадій Корбан – талановитий рейдер, який працює з Коломойським з початку 2000-х років. Продумані схеми, зв’язки в суддівському корпусі, досвід і творчий підхід – так характеризують цю людину. Історична довідка, взята з відкритих джерел, яка найкраще описує черговий період росту активів групи «Приват»:
– 2006 рік. Отримано контроль над компанією «Днепронафта», що володіє 92% ТОВ «Резерв», у власності якого знаходиться більше сотні об’єктів нерухомості в центрі Дніпропетровська.
– 2007 рік. Зміна власників ВАТ «Центральний універмаг», м.Дніпропетровськ.
– 2008 рік. Рейдерське захоплення адміністративної будівлі площею тисяча сімсот двадцять один кв. м. в м Дніпропетровськ по вулиці Леніна, 22, захоплення КП «Днепроуніверсал», спроба захоплення ВАТ «Комбінат «Придніпровський» і ВАТ «П’ятихатський елеватор ».
– 2009 рік – рейдерське захоплення готелю «Асторія» та готелю «Європейський» в м.Дніпропетровську, захоплення торгових приміщень площею 880 кв. м. на вулиці Карла Маркса, 55, захоплення адміністративної будівлі на вулиці Комсомольській, 58. Спроба рейдерського захоплення ринку «Північний» в Одесі.
– 2012 рік. Захоплення корпорації «Купецький дім» в Дніпропетровську по вулиці Ленінградській, 27/31.
– 2014. Спроба рейдерського захоплення сільгосппідприємства «Чумаки».

Після подій 2014 року, силове крило групи «Приват» отримало новий розвиток. Ігор Коломойський стає «героєм і рятівником нації». Як це не дивно звучить і не дивлячись на те, які мотиви їм дійсно рухали, у великій мірі завдяки цій людині вдалося швидко локалізувати поширення «російської весни» по території нашої країни. Безпорадність чинної влади була компенсована рішучими заходами, вжитими цією людиною. Під його керівництвом створюються добровольчі батальйони, участь яких в конфлікті на Донбасі складно переоцінити. Фінансування добровольчих загонів, які формально вважалися в складі збройних сил або МВС здійснювалось Коломойським через спеціально створені благодійні фонди. Офіційно група «Приват» визнає лише створення і фінансування добровольчого батальйону «Дніпро-1». Разом з тим, різні ЗМІ вказують на його підтримку і інших формувань: “Правий сектор”, “Айдар”, “Азов”, “Шахтарськ”, “Донбас”, “Кривбас”.
Як би там не було, в період 2014-2016 років Ігор Коломойський злітає на вершину владного Олімпу, втрачаючи частину своїх активів в Росії і окупованих територіях, але набуваючи при цьому неймовірну політичну вагу, підкріплену створеною ним приватною армією. Про те, що бойові підрозділи вирішували не тільки завдання на фронті, а й залучалися для вирішення проблем олігарха написано достатньо. Це лише підтверджує те, про що говорять знаючі Коломойського люди: «З будь-якої ситуації він вичавить 100%». Але, на відміну від Ріната Ахметова, Коломойський вирішив замість «м’якої сили» впливу на владу більш жорсткий варіант. За що і поплатився надалі. Надмірні амбіції, помилки в оцінці і розстановці сил призвели до того, що Ігор Коломойський з рятівника нації досить швидко перетворюється в «токсичного» олігарха, який шантажує всю країну. Втрата «Приватбанку», кримінальне переслідування партнерів призводять до його втечі за кордон. Тільки зміна влади дозволяє йому повернутися.

Як бачимо, забезпечення комплексної безпеки імперії олігарха №2, практично, не відрізняється по суті від першого прикладу. Особиста охорона, охорона активів, внутрішня і економічна безпека – підконтрольні охоронні підприємства. Створення інструменту захисту від «примх» чинної влади в даному випадку – у вигляді добровільчих батальйонів і воєнізованих формувань. Контроль над медіа простором забезпечує група «1 + 1 медіа». Ну а «п’ята колона» Коломойського посперечається з ким завгодно: своя політична партія, потужне лобі в парламенті та Кабінеті міністрів дозволить йому не тільки повернути втрачені позиції, але і, напевно, посилити їх … якщо не завадять обставини.

Заключення

Погодьтеся, якомусь Джеффу Безосу, або Біллу Гейтсу із зарубіжними поняттями про ризики і охорону, було б у нас незатишно. Ну а швидше за все, поживши в наших реаліях, вони б дуже швидко залишилися «без штанів», а співробітники компаній Amazon і Microsoft вже б вивчали українську мову за прискореною програмою. Згодом ситуація зміниться, але поки, на жаль, «маємо те, що маємо» і «тут вам – не там».